Тепло сердець – дітям: поїздка студентів коледжу до Вільшанського дитячого будинку 
Є подорожі, після яких змінюється світ. А є такі, після яких змінюєшся ти сам. Саме такою стала для нас поїздка до Вільшанського дитячого будинку, де мешкає 187 дітей з різними вадами розвитку.
Ми приїхали туди не лише з гостинцями — солодощами
, фруктами
, іграшками
. Ми везли із собою серця, сповнені добра, тепла та бажання подарувати частинку любові. Але отримали набагато більше. Ми відчули справжню глибину людяності — у дитячих усмішках, дотиках, щирих очах, які світяться
від радості просто тому, що ти поруч. Особливо щемливо було поруч із лежачими дітьми, які не говорять, не рухаються… Але як вони реагували на просте погладжування по голівці, на руку в долоні — ніби цієї миті чекали все життя. Їхня вдячність — беззвучна, але неймовірно глибока. Вона пронизує до сліз
Ми були вражені, коли нас запросили в кафе, розташоване прямо на території закладу. Там працюють діти з вадами — і з якою гідністю та повагою вони подавали каву
й сік! Їхнє бажання бути потрібними — найкращий приклад сили людського духу.Ці діти творять дива: виготовляють свічки, вишивають бісером, шиють, роблять паперові пакунки, ліплять глечики, кружки й тарілки, які потім самі розмальовують. У кожній роботі — душа, терпіння, бажання бути почутим і побаченим. Це не просто творчість — це мовчазний крик серця: “Я є. Я важливий. Я можу.”
Ми безмежно вдячні всім працівникам закладу. Ваша любов, турбота й щоденна самопожертва — це безцінно. Ви не просто працюєте — ви творите світло в темряві, даруєте надію там, де її іноді так бракує.
Такі поїздки — це не обов’язок. Це потреба душі. Це той випадок, коли хочеться давати ще і ще. Бо чужих дітей не буває! І поки в наших серцях живе любов — ми обов’язково повертатимемось. І не лише з гостинцями, а з відкритими серцями.
